07 грудня 2022 17: 07
Віктор Кирій
Аналізуючи причини цієї війни у своїй статті «Повномасштабна війна – чому почалася і коли закінчиться», я не висвітлив належним чином головну причину: до цієї війни Росія готувалася протягом всього періоду нашої Незалежности. Росія не поспішала, адже вона мала в Україні потужного союзника, який точив обороздатність нашої держави, як шашель – дерево. І цього разу навіть мова не про «п’яту колону». Головним союзником Росії незмінно залишалася Жадібність – жадібність тих, хто був при владі та їхнього оточення, разом з яким наші президенти поступово демілітаризували Україну.
Путін чимало разів белькотів про «демілітаризацію» України. Ці його слова не вартують погнутої пластикової пляшки на смітнику – Україна на початок 2022 р. зробилася справжньою демілітаризованою зоною. Принаймні – якщо порівнювати із її військовим потенціалом на кінець 1991 року.
У своїй розповіді я буду опиратися на звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України… Така комісія була утворена 7 червня 2018 року (Постанова ВР 2455-VIII).
Відразу ж зауважу, що дана Комісія не змогла встановити значну частину злочинів розкрадання військового майна – із тієї причини, що чимало відповідних документів були знищені злочинцями (злодіями) та їхніми помічниками. Іншою перешкодою в роботі Комісії стала вимога чинного законодавства про доступ до державної таємниці.
Та все ж – масштаби розкрадання військово-промислового комплексу України, навіть за цими обмеженими дослідженнями, виявилися колосальними!
На час роботи Комісії (2018 р.) знищення матеріалів, які свідчать про ці злочини, очевидно – продовжувалося. Такий висновок напрошується із зауваження, наявного у Звіті Комісії: «Тимчасова слідча комісія вважає, що органи державної влади зобов’язанні припинити практику знищення матеріалів з питань руху військового майна, а також продовжити збір та підготовку інформації за викладеними фактами».
За підрахунками Комісії, ватрість військового майна станом на 1991 рік оцінюється сумою більшою за 200 мільярдів доларів (щонайменше): «Загальна вартість військового майна станом на 1991 рік за оцінками деяких експертів орієнтовно становила 89 млрд. доларів США, що є надзвичайно обережною оцінкою, адже за наявною інформацією попередніх слідчих комісій щодо обсягів продажу зброї з України, лише до кінця 1994 року Україною було експортовано зброї та військової техніки на суму 32,4 млрд. доларів США, і з огляду на кількість зброї та військової техніки, яка була втрачена (у т.ч. стратегічна авіація, стратегічні та тактичні носії наступальних озброєнь, Чорноморський флот, оборонно-промислові підприємства, тощо) та/або експортована протягом 1995-2014 рр., вартість зазначеного вище військового майна за цінами 1991 року щонайменше становила понад 200 млрд. доларів США. Це не фантастична оцінка, а навіть є досить обережною, з огляду на стан війська у 1991 році» [https://www.ukrmilitary.com/2019/06/rozkradannya-zvit-1.html].
Як гадає собі читач, наскільки відрізняється купівельна вартість долара станом на 1991 рік від купівельної вартості долара сучасного?
Щоб відповісти на це запитання, потрібно врахувати таку економічну категорію США як Індекс споживчих цін (ІДС), необхідну для вимірів інфляції. Так ось, у 1990 р. рівень ІДС (у порівнянні із 1982 р.) становив 130.7 одиниць. А в 2018 р. – 250.1 одиниць Тоді як ІДС 150 одиниць (у порівнянні із 1982 р.) означає, що інфляція тут є більшою на 50% [https://en.wikipedia.org/wiki/Consumer_price_index].
Як бачимо, ІДС 1990 року в порівнянні із 2018 роком відрізняється майже на 120 одиниць, що відповідає 40% інфляції. А тепер пригадаймо, що у 2021 р. інфляція у США становила 7%; у 2019 році – 2,29%. І ці дані можуть нам дозволити зробити такі приблизні розрахунки: купівельна спроможність долара у 1990-91 рр. була приблизно на 50% вищою у порівнянні із 2021-22 роками. Кажучи іншими словами, вартість військового майна в Україні станом на 1991 рік становила за нинішнім курсом долара (за цінами 2022 року) – понад 300 мільярдів доларів!
Для порівняння пригадаймо, що річний бюджет України на 2022 р. затверджений ВР у сумі 1,322 трлн грн. Що відповідає 33 мільярдам доларів США за сучасним курсом в обмінниках. Отож, озброєння України станом на 1991 рік оцінюється приблизно десятком річних бюджетів України.
Станом на початок 2022 року вартість військового майна в Україні виявилася нижчою за один державний бюджет. Попри те, що точні дані про цю його вартість не є публічними і навіть повинні становити державну таємницю, але цей факт є очевидним майже для кожного.
Куди ж поділося військове озброєння ЗСУ протягом років Незалежності?
Зі звіту Комісії частково дізнаємося про джерела його зникнення.
Як помітно із наведеної вище цитати зі Звіту Комісії, лише за наявною документацією, до кінця 1994 р. було вивезено з України озброєння на 32,4 мільярди доларів за тогочасними цінами. В подальшому демілітаризація проводилася ще більш ефективними темпами, досягнувши двох піків. Перший із них припадає на період із 1997 до 2004 року (правління Л. Кучми). А другий – на період правління В. Януковича.
Цитата зі Звіту: «На озброєнні Військово-Повітряних Сил України перебувало понад 240 стратегічних бомбардувальників, зокрема 44 одиниці унікальних стратегічних важких бомбардувальників (25 од. Ту-95МС і 19 од. Ту-160), які могли нести ядерну зброю».
Йдеться про 44 одиниці стратегічних бомбардувальників-ракетоносців, з яких РФ у ці дні продовжує обстрілювати Україну.
За даними російської Вікіпедії, 19 одиниць літаків Ту-160 у 1991 р. знаходилися на аеродромі у Прилуках (Чернігівщина) і всі вони були передані Росії українським урядом.
Спочатку у 1999 – 2000 роках уряд України передав РФ вісім одиниць Ту-160 (в рахунок боргу за газ). У рахунок чого було передано решту – документальні свідчення відсутні.
Але вже на початок 2001 року РФ мали 15 одиниць Ту-160 (зараз РФ має їх 20 одиниць).
Між початком 2001 р. і датою 2 лютого 2001 року урядом України було передано РФ ще не менше одного Ту-160. А останній такий літак в Україні 2 лютого 2001 року було розібрано на запчастини і списано як «знищений». Його корпус знаходиться у Полатавському музеї стратегічної авіації. Запчастини зникли безслідно, очевидно, їх продали контрабандою.
За даними пошукової системи Ґуґл, вартість одного такого літака – 250 мільйонів доларів. Вісім таких літаків мають спільну вартість 2 мільярди доларів. Заборгованість України перед російським «Газпромом» становила у 2000 році 1,43 млрд доларів. При цьому: «Згідно з міжурядовою домовленістю, в жовтні 2001 року цю суму мали погасити корпоративними облігаціями НАК “Нафтогаз України”» [https://www.epravda.com.ua/publications/2008/02/7/157625/].
В яку ж суму було оцінено під час цього «часткового погашення державного боргу» вісім літаків Ту-160 та три літаки Ту-95МС?
Але в уплату газового боргу водночас уряд України передав РФ ще й 581одиниць ракет Х-55…
А що відбувалося із військовими літаками, які не були передані армії РФ?
Цитата зі Звіту Комісії: «Комісії не було надано вичерпаної інформації про всі літальні апарати, а також про їх повернення після використання суб’єктами господарювання у комерційних цілях, що неодмінно має бути предметом перевірки контролюючих та правоохоронних органів, оскільки всупереч потребам ЗСУ літальні апарати з бойового складу передавалися в оренду приватним підприємствам, які потім або не повернулися у ЗСУ або їх здали у незадовільному стані, при цьому держава не отримала жодної компенсації».
Станом на 1991 рік Чорноморський флот України налічував 850 суден: «Чорноморський флот з корабельним складом понад 850 суден (бойових кораблів, катерів та суден забезпечення, у т.ч. унікальні судна «Академік Сергій Корольов» та флагман космічного флоту «Космонавт Юрій Гагарін»), два вузли системи попередження про ракетний напад, інші військові формування».
У травні 1997 року уряд України завершив «справедливий» поділ Чорноморського флоту із РФ: «Україна відступила на користь РФ 32% кращої частини флоту від незаконно визначеної їй частки у розмірі 50%, залишивши собі 18% корабельного складу та 50 % озброєнь та військової техніки ЧФ (обставини здійснення розподілу флоту на користь РФ, інша інформація з питань поділу флоту, а також інформація, яка свідчить про факти розкрадання військового майна флоту…)».
Крейсер-авіаносець «Червона Україна» (перейменований у «Варяг») був проданий урядом України уряду РФ за 20 млн. доларів. За оцінкою Звіту Комісії, вартість його будівельних робіт становила 2 мільярди доларів. За іншими оцінками, мінімальна вартість корабля становила 2,5 мільярдів доларів [https://sites.ualberta.ca/~khineiko/izvestia_93_99/1126245.htm].
А перед цим, зважаючи на заяви уряду України, про «Варяг» писали: «Парадокс – корабель, що увібрав у себе нові досягнення науки та техніки, виявився нікому не потрібним» [https://sites.ualberta.ca/~khineiko/izvestia_93_99/1126245.htm].
При цьому уряд України «наліво» (нелегально) продав проектно-конструкторську документацію цього корабля, «що надало змогу Китаю самостійно будувати важкі авіаносці крейсери».
Демілітаризація України, як виявилося, продовжувалася навіть за президентства Віктора Ющенка, коли міністрами оборони були Анатолій Гриценко та Юрій Єхануров. Про цей період у Звіті Кромісії зазначено: «…відзначається масове включення озброєнь та військової техніки до переліків надлишкового військового майна, що пропонується до реалізації, у т.ч. за критеріями наявного попиту на відповідні зразки озброєнь та військової техніки, а також її продаж за залишковими цінами посередникам з подальшою реалізацією такого майна новими власниками на міжнародних ринках озброєнь за цілком ринковими цінами; багато номеклатур майна, яке було реалізоване під час зазначеного періоду на сьогодні відноситься до переліку критичної номенклатури військового майна для забезпечення боєздатності ЗСУ».
Зокрема, йдеться про «розбазарювання» ППО, в яких Україна має наразі величезну необхідність: «…відомі приклади зняття з озброєння Т-72, зняття з бойового складу окремих засобів протиповітряної оборони України, зокрема зенітно-ракетних комплексів (ЗРК «Бук», С300ПС), які у подальшому були виведені з державної власності шляхом реалізації за заниженими цінами на внутрішньому ринку (наприклад ЗРК С300ПС орієнтовно 1,6 млн. дол.) посередникам, які у подальшому їх реалізовували на зовнішніх ринках за ринковими цінами (той самий ЗРК С300ПС за 23,6 млн. дол.), які щонайменше як в десять разів були вищими за ціну реалізації Міноборони, навіть з урахуванням витрат на їх підготовку до продажу і поставку…».
Зрозуміло, що в усіх випадках розпродаж військової техніки за заниженими цінами проводиться не без «відкатів». І чим нижча ціна реалізації, тим вища вартість «відкатів».
То що вже говорити про період правління Януковича!?
Звичайно, в межах цієї статті неможливо подати всебічну картину демілітаризації України її владою. Адже цей процес – він не лише є процесом знищення військово-промислового комплексу України, але й охоплює кожен аспект її тотального обкрадання. Це й знищення її економіки шляхом приватизації державної інфрастуктури стратегічного значення. Адже чимало громадян РФ (і не лише) за безцінь приватизували собі українські підприємства лише для того, щоб їх розікрасти. Це й недоцільний розподіл коштів у державному бюджеті – в умовах підвищеної загрози з боку РФ. Це й видатки на будівництво доріг у 2021 році (132 мільярди грн.), які майже втричі виявилися більшими, ніж визначалося під час планування бюджету на початку року. Це й зовсім нереалізовані Міністерством оборони України доволі скромні кошти на закупівлю озброєння, виділені йому державним бюджетом на 2021 рік…
Важко охопити неосяжне! Процес демілітаризації України її владою – справді неосяжне явище. Це є гігантська деструктивна робота значної кількості розумних людей. Одні із них виявилися ворогами України. Інші – особами байдужими до її державних інтересів. Треті – безвідповідальними керівниками, без жодних здібностей до управління. Але все це були більш-менш розумні люди, інакше вони б не змогли зайняти власні посади.
Висновок такий: більш-менш розумні люди не мають приходити до влади – мають приходити винятково розумні, не жадібні й при цьому – патріоти, які встигли зробити щось важливе в інтересах України, а не для себе особисто, й не вчинили Україні жодного зла…
Дивіться цей матеріал на YouTube: https://youtu.be/CzTgdRUR3x4
