Хлопцям в окопах начхати на «глибокодумність» тимошенків, тищенків і…
На дворі – знову лютий, в інформаційному просторі – люті баталії.
Ткач – проти Тимошенко та Тищенка, Паворознюк – проти Гордона, батальйон Дубаї – проти батальйону Монако, Резніков – проти воєнторгу… Інтриги, владні сварки, гламурні відосики… І ще – цілодобовий марафон під назвою: “Захід дає – Захід не дає”. А в цей час під Бахмутом чи Вугледаром, де земля аж здригається, хлопцям в окопах начхати на «глибокодумність» тимошенків, тищенків, паворознюків і гордонів. Тих, на чиїх очах щойно «задвохсотили» їхніх друзів, ця марнота марнот страшно дратує! Вони розуміють, що поки ця гламурна братія сипатиме людям в очі золотий пил, їм доведеться проливати кров.
Те, що ми чуємо в інформаційному просторі, не зовсім узгоджується з реальним станом речей на передовій. А це – і підготовка росії до широкого наступу на Сході, яка є очевидною, і наша підготовка до контрнаступу. Не такого, коли окупанти просто даватимуть драпу, залишивши позиції та техніку, а такого, коли вони чинитимуть запеклий опір. І до цього потрібно готуватися вже тепер. Чому не чуємо про премії військовим, про допомогу родинам загиблих та покалічених воїнів? Чому не говоримо про розвиток ВМФ України, якщо вже на Крим збираємося йти та азовське узбережжя звільняти? Де всі ці теми!?
Всіх тільки й цікавить хто, коли, яку та в якій кількості дасть Україні зброю. Якесь “Що? Де? Коли?” виходить, а не війна. Або ж чуємо: “Америка сказала, що дасть танки, значить, все буде окей, треба тільки трішки зачекати…” Та нічого просто не станеться, коли лишень чекатимемо та сподіватимемося, що хтось дасть зброю. НЕ БУДЕ! Наші хлопці на “нулях” гинуть щодня, не зважаючи на те, чи зраділи ми отриманій зброї, сидячи на дивані.
Фронт і тил у час війни – нероздільні. Один “зафілонить” – невдача спіткає всіх. Хлопці на передовій “філонити” не мають права. Тож залишилось навести лад у тилу, де багато хто чомусь сподівається, що волонтери самі зроблять усе необхідне. Самі не зроблять! Бо в час війни КОЖЕН повинен бути волонтером. Все вище керівництво країни говорить про підготовку ворога до нового масштабного наступу. Просто почуйте їх, а не ткачів і тищенків, котрі один за одним по курортах бігають.
Росія сприйматиме цей наступ, як реванш і помсту. Вона не цінує свою живу силу і готова буквально закидати нас трупами. Про це говорять всі експерти: і наші, та й їхні. Але ж ми повинні цінувати життя та здоров’я своїх воїнів і зробити все, щоб вони не гинули безглуздо. Бо гинуть вони не за тимошенків і тищенків, а за кожного з нас. Зніміть нарешті рожеві окуляри та відкиньте всіляку романтику війни. Вона буде тривалою, виснажливою та кривавою. Прийміть це нарешті. Ніяких більше “ще місяць, ще два…” Перемога прийде не за розкладом, а коли ми Переможемо. Відкиньте навіть повсякчасне уповання на ЗСУ. Наші Збройні Сили, безумовно, витримають та впораються. У цьому нема сумніву. Питання – якою ціною? А щоб ціна для нас була якомога меншою, кожен воїн світла, кожен інформаційний воїн, кожен чиновник, котрих в Україні майже півмільйона, повинен діяти вже зараз. Діяти не тільки на телебаченні, у своїх тг-каналах та у теплих і світлих кабінетах. Діяти на просторах всієї України!
Автор Максим Ніконець
