Автор Віктор Кирій
На тлі новини про поновлення судових слухань за справою вбивства Павла Шеремета, про яке нещодавно повідомляло видання Цензор.НЕТ, із посиланням на сторінку Facebook Юлії Кузьменко, подаю матеріал, який може доповнити те, що писали ЗМІ на цю тему.
Думаю, кожен із читачів знає, що після вбивства Павла Шеремета слідством були висунуті три версії. Хронологічно перша із них розглядала як причину злочину – його журналістську діяльність.
За президентства Порошенка підозри ні на кого особисто не падали – навіть на Ігоря Устименка – колишнього оперативника СБУ, який стежив за особами, причетними до підкладання вибухівки, як це встановили журналісти «Слідство.Інфо». Але до питання про можливу співучасть Устименка ми повернемося згодом.
Насамперед же слід зосередитись на тому, що після зміни влади, майже відразу ж у слідства з’явилася версія про участь у вбивстві Шеремета «ультранаціоналістів». Останнє слово – в лапках – це риторика слідства. Мовляв, ультранаціоналісти хотіли таким чином дестабілізувати обстановку в країні.
Що означає «дестабілізація обстановки в країні»? Це протести проти чиної влади. Кожен, хто не обділений природою здатністю мислити логічно, за потреби, переконливо пояснить, що убивство Павла Шеремета, яке сталося за часів правління Порошенка, ніяк не могли вчинити з метою дестабілізації особи, які є прихильниками цього політичного діяча.
А тим часом звинувачення слідства було висунуте саме проти таких осіб.
Наведу факти.
Слідство звинувачує педіатра Юлію Кузьменко в тому, що нібито вона підклала вибухівку під машину, яка належала громадянській дружині Павла Шеремета – власниці інтернет-видання «Українська правда» Олені Притулі.
За версією слідства, – такий бо висновок випливає зі звинувачувального акту – Юлія Кузьменко хотіла викликати протести проти Петра Олексійовича.
А тим часом 24 грудня 2019 року Юлію Кузьменко намагалися взяти на поруки – аби недопустити її арешту – 55 осіб, чимало з яких – прихильники Порошенка, та люди, пов’язані із його політсилою. Серед них – Олег Мусій – колишній нардеп від Блоку Петра Порошенка та Микола Величкович, тісно пов’язаний із «правою рукою» Порошенка – Андрієм Парубієм – він був заступником Парубія в ГО «Самооборона Майдану».
До цього додамо, що в 2016 році Порошенко удостоїв Юлію Кузьменко Відзнаки президента «За гуманітарну участь в АТО».
А в 2021 році вона балотувалася до Верховної ради саме від Європейської Солідарності, що є переконливим свідченням факту – партія Порошенка не вірить в причетність Юлії Кузьменко до злочину.
Таким чином та версія, яку слідство висунуло в грудні 2019 року, м’яко кажучи, мала дуже непереконливий вигляд, що можна було помітити з першого погляду.
Наразі буде якраз доречно ознайомити глядачів із моєю незалежною експертизою з ідентифікації осіб убивць, зафіксованих камерами спостереження. Йдеться про експертизу елементарну і цілком прозору – на відміну від експертизи слідства.
Насамперед розпочнемо з Яни Дугарь.
Як пам’ятають читачі, слідство ототожнює одну із обвинувачених – Яну Дугарь із розвідницею, яка нібито ще задовго до теракту, використовуючи мобільний телефон, фотографувала камеру спостереження на місці майбутнього теракту.
Треба думати, що на цю камеру злочинці мали б або звернути пильну увагу і вибрати інше місце для вчинення злочину, або взагалі не звертати на неї жодної уваги. У підсумку вони не злякалися камери – як і того, що вона їх зафіксує. Таким чином сама версія фотографування камери – в рамках підготовки до теракту – надумана версія.
Але останнє зауваження – це ще не експертиза, а лише вступ до неї.
Переглянувши світлини невідомої особи, яку слідство ототожнює із Яною Дугарь, і які воно використовувало для експертизи, та порівнявши їх зі світлинами Яни Дугарь, запозиченими із відкритих джерел, ми відразу ж дійшли висновку, що експертиза припустилася помилки, не застосувавши одного із основних методів ідентифікації особи за світлинами, які існують в кримінології – методу визначення пропорцій.
Адвокат Яни Дугарь Віталій Коломієць заявив, що Яна є вищою на 10 см за цю невідому особу [https://detector.media/community/article/174694/2020-02-12-u-politsii-sprostovuyut-zayavy-zakhystu-yany-dugar].
Але слідство та суд не беруть цього до уваги – очевидно, з тієї причини, що вважають відповідну заяву бездоказовою, позаяк, мовляв, людська постать сфотографована з певної висоти здаватиметься нижчою на зріст, аніж постать, яку фотографуємо, знаходячись на одній висоті із нею.
Зрозуміло, що у такому випадку, якщо хочеш встановити істину, неможливо обійтися без кримінологічного методу порівняння пропорцій.
Що ж це за метод?
Його принцип полягає в тому, що під час зйомки та фотографування з висоти спотворюються не всі пропорції людського тіла, а лише висота – стосовно ширини. Проте, скажімо, пропорція довжини носа відносно зросту постаті – зберігається.
І порівняння пропорції довжини носа відносно зросту певної особи – у такому випадку – незамінний метод. Адже ця пропорція буде зберігатися на різних світлинах однієї особи – не залежно від того, з якої висоти ми будемо фотографувати цю особу.
А оскільки експертиза чомусь не вважала за потрібне застосувати цей метод – чи тому, що про нього незнає, чи з якоїсь іншої причини – автор вирішив перевірити правильність її висновків за допомогою цього методу самостійно.
З цією метою використав світлину Яни Дугарь та особи, яку з нею ототожнюють, помістивши їх разом на сторінку програми InDesign, яка має лінійку для вимірів.
Результати подаю на скрінах і їх може перевірити кожен, хто забажає.
Як бачимо, розмір двох світлин, поміщених одночасно на сторінку InDesign, є таким, що довжина носа невідомої особи є на одну поділку більша за довжину носа Яни Дугарь.
А тим часом на цих же двох світлинах помітно, що зріст Яни Дугарь вищий майже на сорок таких поділок!
Висновок незаперечний: в жодному випадку невідома особа (так звана «розвідниця») не може бути Яною Дугарь, позаяк довжина носа у невідомої особи значно більша у пропорції до її зросту.
В цілому висновок адвоката, що Яна Дугарь вища приблизно на десять сантиметрів за невідому особу, виявився правильним, хоч, ймовірно, різниця в зрості між цими особами є ще більшою.
Експертиза припустилася й деяких інших помилок.
Кінчик носа Яни Дугарь при розгляді в профіль та в напівобороту має кут приблизно 95 градусів.
Кінчик носа «розвідниці» при розгляді в напівобороту має кут приблизно 45 градусів.
Якщо ж припустити, що в останньому випадку це візуально хибне враження, спричинене низькою якістю відеозйомки – а, мовляв, насправді в невідомої особи такий же ніс, як в Яни, тоді випливає висновок, що нижня частина її носа впиратиметься прямо у вуста – тобто має бути відсутньою повністю верхня губа – тобто вся відстань від кінчика носа – до верхніх вуст. А такий варіант обличчя не трапляється в жодного представника людства.
Також і форма та висота чола в однаковому ракурсі (в напівобороту) – не збігається, що й помітно на порівнянні світлин.
Скажу в двох словах про створення з боку слідства штучних доказів ототожнення Юлії Кузьменко із особою, яка закладала вибухівку.
Тут слідство не врахувало фізичної конституції цих двох осіб, яких воно ототожнює – це зовсім відмінні типи, що добре помітно на порівняльних світлинах. Зокрема, жінка-терористка має дуже коротку шию, яка буквально вросла в плечі, що зовсім невластиво Юлії Кузьменко.
Терористці також властива дуже висока грудна клітка, що зовсім непритаманно Юлії Кузьменко.
Відкриваю інтернет-матеріал за 15 грудня 2019 року під назвою: «Принт на одязі, “сакральна жертва” та рюкзак сапера: які докази показала поліція у справі Шеремета».
У цьому матеріалі звертаю увагу на слова адвоката Юлії Кузьменко:
«Вона (поліція, – LB.ua) каже, що зняла два відео в липні 2016 року (пов’язані з вибухом авто Шеремета), і порівнюють їх з нібито вільними зразками, на яких є Яна, зробленими 11 липня 2019 року. Але 11 липня вона була за кордоном. Спочатку в Румунії, потім в Італії. І повернулась лише 13 липня» [https://lb.ua/pravo/2019/12/15/444913_print_odyazi_sakralna_zhertva.html].
А тепер розглянемо матеріал за 20 лютого 2020 року:
«Як розповіли в поліції, 13 грудня 2019 року адвокати підозрюваної заявили, що відео з камер спостереження для експертизи з ідентифікації особи датоване 11.07.2019 року, коли Яна Дугарь перебувала за кордоном. Однак правоохоронці запевняють, що використовували відео за 07.11.2019 року, коли підозрювана перебувала в Покровську».
Але дату 7 липня 2019 року оприлюднили першими не адвокати, а національна поліція. Коли ж виявилося, що ця дата, оприлюднена поліцєю, – невдала, тоді комусь знадобилося зробити рокіровку між датою і порядковим номером місяця, спростувавши попередню офіційну заяву нацполіції.
Щодо зовнішності дівчини, з якою експертиза порівнювала «розвідницю» – це зовсім не Яна Дугарь – це зовсім інший профіль. Не збігається ні довжина, ні форма носа. Ніс цієї особи практично продовжує лінію чола – лише дещо увігнутий досередини. Тоді як ніс Яни має протилежну форму і профілю Яни – на відміну від попереднього – властивий підкреслений прогнатизм – тобто її профіль різко виступає вперед – ці речі вам зауважить кожен антрополог – як і те, що ці дві особи мають зовсім різну будову черепа.
Отож, бачимо, що для встановлення тотожності «розвідниці» з Яною Дугарь експертиза використовувала зовсім іншу особу.
Кажучи інакше – докази експертизи будувалися на деякій подібності зовнішності «розвідниці» до невідомої особи, яка не є Яною Дугарь.
Нагадаю, що напередодні теракту за машиною Олени Притули, якою користувався Павло Шеремет, стежило двоє осіб із припаркованих поблизу автомобілів – сірої «Шкоди» та червоного «Мерседеса».
Згодом журналісти «Слідство.Інфо» з’ясували, що за кермом сірої «Шкоди» сидів колишній працівник СБУ – оперативник «Альфи» Ігор Устименко, який на той час уже два роки як ніде не працював офіційно – звільнившись з СБУ нібито за станом здоров’я.
У фільмі «Слідство.Інфо» в розмові з журналістами, Устименко не дав пояснень на питання, що він робив тієї ночі на місці майбутнього злочину – біля будинку Шеремета.
На відеокамері спостереження помітно, що о 2 годині 40 хвилин ночі, після появи двох осіб – чоловіка і жінки, яка прикріпила вибухівку під автомобілем, сіра «Шкода» поїхала геть.
Устименка викликали на допит в нацполіцію, після чого відпустили.
Згодом виявилося, що він має пістолет. Але на запит, чи є цей пістолет нагородним, із СБУ відповіли, що такі документи відсутні.
У половині травня 2017 року голова депутатського комітету зі свободи слова Вікторія Сюмар дала пояснення стосовно Устименка. Мовляв, він дійсно проводив стеження за певною особою в ніч теракту, внаслідок якого загинув Шеремет, але Устименко, за її словами, стежив за особою, яка не має жодного стосунку до теракту.
Залишилося до цього дня нез’ясованим: як міг стежити за якоюсь особою колишній працівник СБУ, якщо він вже давно не працює в компетентних державних органах?
Якщо ж він за кимось стежив, значить працює в певній розвідці або ж в приватній охоронній структурі, що й доводить наявність у нього особистої зброї, яка не є нагородною.
Залишилося також нез’ясованим, чому ця особа, за якою стежив Устименко, не з’явилася в полі огляду відеокамери – ні перед тим, як він поїхав геть, ні за годину до цього?
Як можливо стежити за особою, якої тут немає?
З поверненням до розгляду справи в 2019 році про Устименка чомусь забули взагалі.
Дивно й те, що розгляд відповідної судової справи у 2019-му доручили найбільш корумпованому в Україні судді Печерського суду Сергію Вовку, про протиправні дії якого писав ресурс Радіо Свободи.
При цьому йому двічі заявляли відвід – проте безрезультатно.
Складається враження, що комусь було дуже важливо знайти ні в чому невинних людей – на роль офірного цапа, аби не з’ясовувати істини в цьому питанні.
При цьому вдумаймося в сутність такого факту: Сергія Антоненка, який зараз захищає Україну від російського агресора і має поранення, судить той суддя, причетність якого до корупційних дій стала притчею во язицих. Якби все було навпаки – якби Антоненко судив Вовка – ні в кого б не виникло жодних застережень щодо порушення принципу справедливості правосуддя, але наразі – маємо те, що маємо…
