Автор Анатолій ВЛАСЮК
В цьому переконані мама письменника і деякі його односельці. 6 грудня Володимира Вакуленка провели у Харкові в останню путь. Я не був особисто знайомий із письменником, але ми часто спілкувались у соціальних мережах. Володя був розлучений і виховував сина, в якого аутизм. Саме заради малого він перейшов з “дорослої” на “дитячу” прозу.
Харківщина – проросійський регіон. Війна змінила погляди людей, хоча залишилося ще багато путіноїдів. Володимир Вакуленко на рідній землі фактично жив у ворожому оточенні й ніколи не приховував своїх українських поглядів. На відміну від багатьох, він говорив про це відкрито. Під час окупації за ним приходили двічі. Першого разу побили, але відпустили. Другого разу взяли – і він не повернувся. До останнього була надія, що живий, адже син і він сам інваліди. Тіло Володі знайшли у братській могилі й ідентифікували за ДНК. Також знайшли щоденник Володимира Вакуленка. Спеціалісти змогли реставрувати його, адже зошит тривалий час пролежав у землі. Вражає спокій Володі, коли він описує те, що відбувається навколо. Та й свою долю він фактично спрогнозував, знаючи, на що здатні окупанти. Останній його запис стосується того, що Володимир Вакуленко вірив у нашу перемогу.
