Ось вам два тексти. Спробуйте визначити, кому вони належать.
Перший текст:
“З якоїсь причини подвигу уродженця Катеринослава, нинішнього Дніпра, Олександра Матросова, який закрив кулеметну амбразуру, виявилося недостатнім для того, щоб не зносити його пам’ятник у Дніпрі.
Наївний молодик жорстоко прорахувався, щиро сподіваючись відлежатися на дулі ворожого кулемета та відстоятися згодом пам’ятником, але не тут було.
Жодної ідеології пам’ятник одному з уродженців нашого міста, крім ідеології самопожертви, в собі не ніс, дуже дивне рішення під час війни проти російських нацистів, у ході якої наш народ продемонстрував безліч прикладів не меншої самопожертви”.
Другий текст:
“Є кілька версій, де народився Олександр Матросов, але за основною – він уродженець Катеринослава.
Загинув у 19 років, закривши амбразуру фашистського дзоту.
Вчора пам’ятник ось цьому пацану у місті з кастрованою назвою «Дніпро» знесли.
Відкрили фашистський дзот.
Вони вдають, що борються з «руснею». Поріддя, що стріляє у свій рід, на всю низку своїх предків, за винятком нацистських холуїв, іуд і мазеп”.
Не здогадались, кому належать ці тексти? Обидва написані російською. Я переклав.
Перший текст належить Максимові Бужанському, народному депутатові України. Другий – Захарові Прілєпіну, російському письменникові.
Як бачите, жодних розбіжностей у поглядах. Ну, з Прілєпіним усе ясно. Він ідеолог русского міра, зі зброєю в руках воював на Донбасі.
А ось Бужанський вважає себе українським патріотом, проте ідеї русского міра йому не чужі. І таких, як він, є чимало у Верховній Раді України.
З Олександра Матросова, як і з інших учасників Другої світової війни, які загинули, кремлівська пропаганда зробила сакральних жертв. Навіть мертві, вони служать русскому міру, хоча ще за життя стали його заручниками. Нардеп мав би це розуміти. А якщо не розуміє, що русскій мір вбиває українців, то йому не місце у Верховній Раді.
Анатолій ВЛАСЮК
