Віктор Кирій
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) запустила в Європі й Центральній Азії Глобальну програму дій під назвою: «Одна країна – один пріоритетний продукт». Про це повідомляє офіційний сайт ООН.
Йдеться про розподіл виробничих ролей, аби кожна з країн зосередилася на виробництві та експорті певного сільськогосподарського продукту.
Заступник Генерального директора FAO Бет Бекдол пояснила мету програми, яка, виявляється, спрямована: «на оптимізацію процесів виробництва, зниження негативних наслідків для довкілля та досягнення максимальної продуктивності… для розбудови виробничих та торгових ланцюжків з метою інтеграції особливих сільськогосподарських продуктів у національні, регіональні та навіть глобальні ринки» [https://news.un.org/ru/story/2022/08/1428782]..
Економіст FAO Педро Аріас пояснює переваги програми більш конкретно: «Виробництвом, переробкою та продажем таких особливих продуктів найчастіше займаються дрібні господарства та маргіналізовані виробники, у тому числі жінки. Ці вразливі групи давно чекали на появу такої ініціативи. Вона допоможе вивести їхню продукцію на світовий ринок».
Проте цілком зрозуміло, що дрібні господарства та маргіналізовані виробники не вийдуть на світовий ринок безпосередньо, а лише через посередника, що не сприятиме зростанню їхніх прибутків. Крім того – саме їхній продукт наповнював до цього часу внутрішній ринок. Якщо ж цей продукт піде на експорт, чим він буде заміщеним? Продуктом великих агрокомпаній?
Подивимося на цю програму з позиції Східної Європи та Центральної Азії. Кому це буде вигідно? Можливо, що часткову вигоду отримають агрокомпанії, позаяк вимоги до експорту більш високі й саме ці вимоги можуть задовільнити дрібні виробники, у яких бракує коштів на пестициди та міндобрива. Але чи вигідно буде це споживачеві? Зовсім ні! Внутрішній споживач виявиться поставленим перед вибором: або він куплятиме імпортні продукти, або ж муситиме задовільнятися екологічно неповноцінними продуктами, виробленими великими агрофірмами.
Таким чином порушиться встановлений порядок, згідно з яким великі агрокомпанії пристосовують свій продукт до вимог експорту, а дрібні господарства задовільняють внутрішній ринок, і в підсумку це частково стримує великих виробників від зловживань отрутохімікатами та міндобривами.
Але це ще півбіди. Справа в тому, що ця програма є такою собі міною сповільненої дії, яка в гіршому випадку може спричинити світову продовольчу кризу.
Поясню чому. По-перше: програма стимулюватиме переважаюче вирощування якоїсь одної сільськогосподарської культури в кожній з країн Центральної Азії та Європи. Це означає, що сільськогосподарські площі, задіяні на вирощування інших культур, мають різко скоротитися. Таким чином їх врожаю бракуватиме для задоволення потреб внутрішнього ринку. Особливо це стосується країн, де не багато орної землі, але – не лише їх. Гонитва за грошима може спричинити й таку ситуацію, коли орної землі бракуватиме для вирощування непріоритетних культур навіть в Україні, де цієї землі досить багато.
Таким чином внутрішній продовольчий ринок наповнюватиметься імпортом. А імпортний продукт завжди є дорожчим, позаяк він потребує значно більших затрат на енергоносії і за нього потрібно платити мито. Програє ж насамперед покупець.
Безглуздий товарообмін – це товарообмін продуктами, які мають однакову якість і виробляються в достатній кількості кожної із двох країн, що торгують між собою.
Такий товарообмін помітно сприяє посиленню забруднення навколишнього середовища та вичерпуванню надр землі. Пальне виробляється із нафти, без пального торгівля не відбувається. І тут слова заступника Генерального директора FAO про «зниження негативних наслідків для довкілля», яке нібито буде відбуватися завдяки цій програмі, ніяк не відповідають реаліям. Адже сама ця програма вимагає довести фактор безглуздого товарообміну до рівня тотальної системи. Позаяк країна, яка має можливість ефективно вирощувати певний власний продукт і не вирощує його, а купляє за кордоном, використовуючи орну землю з метою нарощування експорту – вона також здійснює безглуздий товарообмін.
В Англії XVІІ – XVІІІ століть відбувався подібний казус: країна розпочала вивозити овечу вовну та сукно на експорт – розпочався процес обгороджування, людей зганяли зі землі – англійці жартували: «Вівці з’їдають людей». Так само «з’їдатиме» людей нова програма FAO.
По-друге, в теорії агрокультури існує тверде правило: два роки підряд на одній території недоцільно вирощувати ту ж саму культуру, адже вона вичерпує певну формулу ресурсу землі – певний набір макро і мікроелементів. Але уявімо собі, що маємо пріоритетну культуру, якою засіяли 70% орної землі – чи дотримуватимемося ми принципу сівозміни наступного року? Навіть теоретично ми зможемо дотриматися його лише на 30%! А на практиці з цим принципом доведеться розпрощатися раз і назавжди. Адже земля в Україні не є і не буде зосередженою в одних руках.
В часи економічної політики Хрущова всі вже побачили, що таке феномен пріоритетного продукту, яким радянський генсек обрав кукурудзу – словосполучення «хрущовська кукурудза» стало символом дурисвітства у в царині аграрної стратегії й не лише.
Через п’ять років такого господарювання, який нам пропонує програма FAO, культурний шар орної землі у країнах Європи та Центральної Азії вичерпає себе в середньому на 70%. Українські чорноземи протримаються довше, але світову продовольчу кризу це не зупинить…
То невже цю програму FAO розробляли люди, далекі від проходження власного економічного та агротехнічного лікбезу? Ні, її розробляли фахівці під чиєсь замовлення. Тож не варто думати, що це якийсь «перегин глобалізації», заснований на чиїсь некомпетентності. Можливо, йдеться саме про політичне замовлення. Згадаймо, що Радянський Союз робив подібне безглуздя (з позиції енергозатрат) в економіці з цілком зрозумілою політичною метою – з метою створення економічної взаємозалежності соціалістичних республік: мотори до одного літака вироблялися, скажімо, у Києві, фюзеляжі – в Новосибірську, консолі для крил – десь в іншому місці, шассі – в Ташкенті. І все це збиралося докупи в Іркутську…
Таким чином ми бачимо, що FAO перестала виконувати свою конструктивну роль у міжнародних економічних зв’язках. Натомість ця організація перетворюється в ініціатора сумнівних програм – вкрай небезпечних для світової економіки.
Варто задуматися: а чи не є замовником цього проекту путінська Росія, яка, поза всяким сумнівом, брати участь у ньому не буде?
Поясню хід власної думки.
Кремлівські аналітики давно вже розробляють план економічного ослаблення України. Отож, така програма, теоретично, могла з’явитися в стратегічних планах Москви уже давно. Але чому її запускають саме зараз? Наразі Путін переконався, що ця війна для нього вже програна – всі його зусилля тепер спрямовані на те, аби вийти з цієї кривавої авантюри, «нє тєряя ліца» в очах власного електорату. Проте це не означає того, ніби Путін відмовився назавжди від свого наміру захопити Україну.
У Москві чудово розуміють, що українська економіка почасти зруйнована війною й найкращий вихід з економічної скрути полягатиме у першочерговому налагодженні раціонального використання аграрного комплексу. Частина орної землі в Україні зазнає екологічного лиха, спричиненого війною, чим, до речі, висловила свою стурбованість ООН. Решту нашої орної землі ця програма FAO, за задумом путінців, має мобілізувати на вирощування якогось пріоритетного продукту, скажімо, цукрового буряка. У підсумку через кілька років у країні розпочнеться гостра продовольча криза. І РФ таким чином зможе нас «взяти голими руками».
Звичайно, це – моє припущення, а не впевнене звинувачення в бік Кремля у підкупі чиновників FAO. Проте навіть у тому випадку, коли Путін не має стосунку до замовлення даної програми FAO, її наслідки виявляться саме такими, якщо Україна погодиться взяти участь у цьому проекті ООН.
До речі, Генеральним директором FAO є громадянин Китаю Цюнь Дюньюй. Саме він презентував відповідну програму у вересні 2021 року. І саме він несе відповідальність за її ініціювання.
Читайте також: “ПРОЦІДЖУВАННЯ КОМАРІВ І КОВТАННЯ ВЕРБЛЮДІВ – ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЛОГІКИ У ФОРМУВАННІ САНКЦІЙНИ СПИСКІВ“: “https://ukrvisty.pro/polityka-i-vlada/protsidzhuvannya-komariv-i-kovtannya-verblyudiv-pro-vidsutnist-lohiky-u-formuvanni-sanktsiyny-spyskiv.html“
