06/01/2023 18: 35
Мартин Полтава
Чи не здохне й пес, якщо його годувати магазинною ковбасою?
У дитинстві, пам’ятаю, баба готувала домашню ковбасу зі свіжої свинини. Традиційний народний український рецепт – простий і загальновідомий – 99,9% м’ясного фаршу із додаванням смальцю. Але в Україні така ковбаса на підприємствах у наш час не виготовляється.
Чому ж Україна не може виготовляти таку ковбасу, як, скажімо, Іспанія?
Можливо, мені на це скажуть: «А звідки ти взяв, що українська ковбаса гірша за іспанську?».
Що на це відповісти? Може тим, що рекордні 25 відсотків експорту української ковбаси припадають на Нігерію – доволі бідну країну із 200-мільйонним населенням, яка постійно має проблеми з продовольством, де середня тривалість життя становить 53 роки?
Цим фактом можна аргументувати багато чого: Нігерія, як правило, імпортує найдешевший продукт у світі.
А тим часом Україна також ковбасу імпортує. При цьому 73% імпорту (за масою) припадає на Польщу. Але 43% коштів, які Україна виплачує за імпорт ковбаси, припадає на Іспанію, що є помітно більше, аніж отримує від нас Польща. https://www.unian.ua/economics/agro/ukrajina-podvojila-import-kovbas-golovni-krajini-prodavci-novini-11334137.html
Це означає, що іспанська ковбаса в рази дорожча за польську.
Висновок простий – багаті люди в Україні їдять лише іспанську ковбасу.
Чому ж не хочуть їсти ковбаси української?
Тому, що вони далеко не дурні, а навпаки – доволі розумні люди, коли йдеться про власне здоров’я.
Адже в наших «промислових» ковбасах шкідливих речовин, напевно, не менше, аніж їх можна знайти на середньостатистичному смітнику…
Серед простого народу існує міф про те, що ковбаси особливо низької якості мають надмір сої («сої в ній більше, ніж м’яса»).
Насправді якісна соя – чудовий продукт, мало чим дешевший за якісне м’ясо. І, якщо врахувати, що м’яса в будь-якій «промисловій» українській ковбасі – лише кілька відсотків, а якісного м’яса – взагалі немає, то соєві ковбаси – просто делікатес у порівнянні з іншими. Принаймні – шкідливих речовин у них в рази менше. Втім – на виготовлення ковбаси найчастіше використовується дешева генномодифікована соя. І це вже – проблема. А тим часом частка генномодифікованої сої, яка вирощується в Україні, сягає 65%. Величезна шкідливість цієї сої для живих організмів – доведена ученими експериментально http://agro-business.com.ua/ahrarni-kultury/item/8790-transhenna-soia-zlo-chy-blaho.html…
Коли я навчався у ВУЗі, а було це ще в радянські часи, в одній кімнаті гуртожитку зі мною та іншими мешкав студент із Конотопа на ім’я Геннадій. Його батько був начальником м’ясокомбінату. Геннадій іноді привозив з собою дві палиці копченої ковбаси, яку ніколи не споживав. На моє запитання, чому він не їсть ковбаси, він відповів: «Потому что я відєл, как єйо ізготовляют». Думаю, він не був би настільки відвертим, якби не знав, що я на той час практикую відмову від м’ясних продуктів.
Далі Геннадій розповів, що в ковбасу нерідко потрапляють щури, які разом із м’ясом перемелюються на фарш…
Про радянську ковбасу сучасні гурмани згадують із ностальгією, позаяк у сучасній до натуральних щурів додаються безліч речей, незрівнянно гірших за щуряче м’ясо зі щетиною.
«Найбільш невинною» харчовою добавкою в ковбасі (і не лише) вважається глутамат натрію (E 621) – «підсилювач смаку». Йдеться про розчинні солі глутамінової кислоти.
Природний аналог цієї синтетичної речовини міститься в багатьох продуктах і організм його отримує з ними вдосталь: «За добу в організм надходить 8-10 г глутамату натрію, навіть якщо виключити продукти з додатковим змістом E621» https://ideas-center.com.ua/?p=18850.
Проблема в тому, що синтетичні заміннки природних речовин не є повновартісними. І передозування призводить до негативних наслідків. Наприклад, в деяких людей, після вживання продуктів із глутаматом натрію, миттєво починає старіти шкіра обличчя. Це може свідчити про те, що добавка E 621 пришвидшує старіння організму та зменшує його опірність до захворювань.
Про те ж, що ця синтетична речовина є небезпечною у великих дозах, пишуть навіть ЗМІ, які намагаються виправдати її застосування. Наприклад: «Розрахована за формулою, смертельна доза глутамату натрію для людини становить 16,6 гр. на кг маси тіла» https://ideas-center.com.ua/?p=18850.
Із консервантів – у ковбасі широко застосовується нітрит натрію. Саме він надає безбарвній суміші тваринних і рослинних жирів червонувато-рожевий «ковбасний» колір. Перевагу ж йому надають саме тому, що цей консервант – найпотужніший, отож, він ефективно заважає розвитку трупних бактерій у м’ясі забитих тварин. І ковбасу, «збагачену» нітритом натрію, можна зберігати практично роками.
Проблема в тому, що це – один із канцерогенів (речовин, що провокують появу онкологічних захворювань).
Саме у копчених ковбасах – найвища концентрація бензопірену – ще одного надзвичайно небезпечного канцерогену. Бензопірен не виводиться з організму людини, а накопичується у ньому.
У наш час у процесі виготовлення копченої ковбаси виробники, як правило, використовують коптильні рідини, в яких міститься формальдегід. Йдеться про потужну отруту. Найбільша концентрація цієї речовини зосереджується в меблях (неякісного виробництва), тютюновому димі, вихлопних газах автомобілів і відповідно – у міському смозі.
Нічим не кращий є й інший ще незаборонений у нас консервант, який може опинитися в ковбасі – уротропін (E239). В організмі людини він розпадається й перетворюється в формальдегід.
Щоб ковбаса «трималася купи» в старі часи до фаршу додавали крохмаль та желатин. У наш час використовують синтетичні гідроколлоіди (гідрофільні полімери).
І це далеко неповний перелік «хімії» в сучасній українській ковбасі.
Ось що пишуть кінологи про шкідливість харчування собак такою ковбасою: «Сосиски або ковбаса. Це напівфабрикати з малим вмістом самого м’яса, але із величезною кількістю сої, підсилювачів смаку, барвників, консервантів і солі, щоб надати продукту апетитний вигляд і запах. Навіть невеликий шматочок такої ковбаси або сосиски негативно позначиться на печінці тварини» https://vmiske.ua/zaboroneni-ta-korisni-produkti-dlya-sobak/.
Багаті люди не купують української ковбаси навіть для своїх собак, здоров’я яких вони також цінують. Годують їх іспанською ковбасою, або ж – свіжим м’ясом.
А тим часом виробник української ковбаси багатіє за рахунок незнання народу про технологію її виготовлення – ціни бо на продукт не малі. Багатіє за рахунок здоров’я народу, за рахунок скорочення тривалості життя українців. І, можливо – нігерійців. Щоправда, експортна ковбаса особливо отруйних консервантів не містить, проте нігерійці, очевидно, вживають українську ковбасу дещо в більшій кількості, аніж українці, адже українці живуть довше…
Найпростіший спосіб для того, щоб змусити виробника шкідливої ковбаси замислитися – це її не купляти взагалі. Нехай вчиться виготовляти свій продукт за іспанськими технологіями. Тоді непотрібно буде вивозити з України валюту для закупівлі іспанської ковбаси. Виграє держава, виграє народ, виграє виробник. Всі будуть у виграші. У програші залишиться РФ, якій вигідно, аби українці не мали здоров’я та в значній кількості витрачали валюту на імпортні делікатеси для успішних людей.
