Автор: Леся Ткач
Ми розпочинаємо цикл публікацій про фармацевтичну галузь України. І не тому, що аптека – це одне з місць, куди найчастіше навідуємося. А тому, що вона – одне з найбільш корумпованих закладів охорони здоров’я після поліклініки та лікарні. Дороговартісні ліки, широкий асортимент неякісних препаратів, надприбутковість, непрофесійність власників аптек… Перелік наслідків багаторічної корупції можна продовжувати до безкінечності. І заправляють цією комерційною, але далеко не фармацевтичною діяльністю керівники фармкомпаній, власники аптек, фінансово стимульовані лікарі. Про те, як нарешті розірвати зловісний маркетинговий ланцюг, говоримо з головою правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», членом Ради Міжнародної федерації фармацевтів (FIP) й Американської фармацевтичної асоціації (APhA) Олегом Клімовим.
Аптека – як ювелірна крамниця
Нема, напевно, жодної ланки функціонування держави, яку б не вразила вигода. Тому перша тема напрошується сама – джерела походження фармацевтичної корупції.
– Пане Олеже, почнімо з найактуальнішого запитання. Яка, на Вашу думку, причина корупційності фармацевтичної сфери?
– Я б сказав, що не корупційності, а вже надкорупційності. Ми воюємо із двома найбільшими ворогами нині. Уся Україна піднялася на боротьбу з російською ордою, тоді як зсередини країну знекровлює величезна орда внутрішніх корупціонерів.
Аптек у кожному українському місті – як грибів після дощу. Їхні власники – переважно особи, які не мають фармацевтичної освіти. Аптечні мережі під їхнім керівництвом процвітають, а гаманці простолюдинів порожніють із кожним днем дедалі більше. Для прикладу, населення переплачує в рази за медикаменти. У структурі ціни на ліки близько 30% – заводська ціна, решта – корупційна складова. Виходить, що пацієнти – головні інвестори фармацевтичних олігархів – власників аптечних мереж.
На мою думку, фундамент походження корупції – відсутність відповідних нормативно-правових актів, законів чи, навпаки, недосконала законодавча база. Ось звідки росте коріння надмірного збагачення низки аптечних олігархів!
В основі діяльності громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата» є залучення найкращих світових практик у реформуванні української аптечної справи. Насамперед у нашій державі треба утвердити переконання, що місія фармацевта – це служіння пацієнтові, а не збагачення за його рахунок. Де-факто вся система мережевих аптек в Україні існує лише завдяки отриманню коштів за різноманітними корупційними схемами. Мережеві аптеки отримують товари аптечного асортименту від постачальників із відтермінуванням платежів. Їхня успішність – чужі кошти – виробників ліків та пацієнтів. Це яскрава ознака банкрутства. Якщо говорити простою мовою, мережеві аптеки для ведення надприбуткового бізнесу використовують схеми картельних змов. Вони створюють ситуативні альянси: примушують виробників і постачальників ліків надавати їм препарати безкоштовно, відтерміновуючи платежі; вимагають оплачувати просування їхнього товару шляхом різноманітних моделей надання послуг, не притаманних аптечній діяльності: введення засобів у перелік аптечної мережі, маркетингові угоди… Ось така методика ведення їхнього надуспішного бізнесу, відлагодженого за формулою «гроші – товар – гроші». Важко констатувати, але факт є фактом: в Україні аптечних мереж, які, для прикладу, виготовляють ліки чи забезпечують хворих інсуліном, ліками, до складу яких входять наркотичні діючі речовини, – практично одиниці.
Систему забезпечення лікарськими засобами, виробами медпризначення, медичним обладнанням контролює кілька корумпованих олігархів. Це призвело до створення такого ж корумпованого регулятора цін на фармацевтичному ринку. Тому спостерігаємо шалене підвищення роздрібних цін на ліки, вироби медичного призначення та медобладнання.
– До постійного подорожчання медикаментів ще повернемося в наступних розмовах із Вами. Детальніше поговорімо про головне – крихкі закони як міцний фундамент корупції.
– Зауважу, що змінювати треба навіть термінологію в законах, що стосуються аптечної справи. Наведу кілька прикладів.Сама назва Постанови Кабінету Міністрів України №929 від 30 листопада 2016 р. – «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, окрім АФІ» – свідчить про неправильний погляд на фармацевтичну ланку системи охорони здоров’я. Аптечна діяльність у нас – це надання торговельних послуг. Завдяки такому підходу заклад охорони здоров’я легко перетворився на місце банальної торгівлі ліками, а фармацевт, що мав би надавати якісну послугу, – на продавця кольорових пляшечок та упаковок.Основним чинником знищення аптек як соціально спрямованих закладів охорони здоров’я є те, що їхнім власником в Україні може бути особа без фармацевтичної освіти, для якої фармацевтична мораль, Етичний кодекс фармацевта, повага до працівника із фармацевтичним дипломом, співчуття до пацієнта – незрозумілі, неприйнятні поняття. Тільки тому, що особисте збагачення – головна мета життєдіяльності горе-власників.
Наведу приклад зі свого життя. Якось я був у відрядженні за кордоном. Зустрів у Кракові одного «фармацевта» й запитав його, як справи. Виявилося, що переживав він лише про те, як перенести свій бізнес до Польщі. Ці так звані українці, які тепер переховуються в чужих державах, не переймаються проблемами країни, де народились, де поховані їхні предки, не бачать в Україні майбутнього для своїх дітей. Їх не хвилює, як перемогти ворога. Для них Україна як місце заробляння грошей вичерпала свій ресурс. Власне збагачення – їхня мета.
Отож, перше завдання – змінити суспільну свідомість, щоб у центрі медичної галузі був пацієнт, а не нажива. Інакше народ України буде приречений обслуговувати низку олігархічних кланів від корумпованої медицини, які, як ракова пухлина, знищують населення.
Не можу не згадати Закон №2168-VIII від 19.10.2017 р. «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Ним узаконено оплату медичних послуг, про фармацевтичну взагалі не йдеться. Як можна ефективно надати медпослугу з впевненістю, що пацієнт одужає, без призначення медикаментозної терапії? Згідно із цим законом, аптека як місце надання фармацевтичних послуг фармацевтом «випала», а пацієнт має купувати ліки за власний рахунок. Це випадковість чи відсутність політичної волі в писак, що «протягнули» його через ВР?
До речі, про політичну волю. Я від імені нашої громадської організації неодноразово звертався до Верховної Ради, Прем’єр-міністра, інших поважних високопосадовців із пропозиціями напрацювати зміни до законодавства про фармацевтику України відповідно до європейських стандартів, але отримував усілякі відмовки, на кшталт: «Це питання не на часі». Представники «Всеукраїнської фармацевтичної палати» навіть долучалися до розробки законопроєктів про самоврядування медичних професій. Але, на жаль, віз і нині там.
Аби краще зрозуміти, що таке політична воля, звернімося до американського досвіду (Lori Enn Post, Єльський університет, США). Для політичної волі має бути низка умов. По-перше, необхідна кількість осіб, які приймають рішення і розуміють конкретну проблему. По-друге, вони мають бути віддані задекларованому курсу розвитку суспільства, що спрямований на утвердження європейських цінностей. По-третє, обов’язковою є їхня зацікавленість у потенційно ефективному вирішенні проблеми. Так є за океаном, а в Україні, якщо нема політичної волі для імплементації ліцензійних умов до європейського законодавства в частині контролю якості та обігу ліків, це означає, що ті, від кого це залежить, як кажуть в Одесі, «і в долі, і в темі».
– А як Вам оновлений Закон «Про лікарські засоби»? Керівники медицини декларують, що він «дозволить знизити рівень корупції на фармацевтичному ринку» й «покращить захист прав, здоров’я та інтересів споживачів».
– Знову маємо торговельну термінологію: покращить захист прав, здоров’я та інтересів не пацієнтів, а чомусь споживачів!
Мені вкрай важко коментувати ці цитати. Незрозуміло, на підставі яких статей та положень закону зроблено такі висновки? І чому закон покликаний знизити рівень корупції, а не створити законодавчо затверджені перепони для її існування? Закордонні країни використовують низку ефективних моделей боротьби з корумпованістю. Україна ж має свій рецепт, за яким її керівники декларують рівень зменшення корупції, називаючи це ефективністю здійснених заходів.
Водночас треба віддати належне розробникам ЗУ «Про лікарські засоби». Вони додали багато сучасних термінів та вимог, які відповідають європейським директивам, що регулюють реєстрацію, виробництво, обіг і контроль лікарських засобів. Але в законі нема основних термінів – надійних запобіжників корупції в роздрібній торгівлі ліками. Це випадково чи знову ж таки через відсутність політичної волі?!
Зокрема, нема ані слова про Єдиний реєстр фармацевтичних працівників України (ЄРФПУ). Така новація покликана ідентифікувати осіб із фармацевтичним дипломом за освітнім ступенем. Не прописано застереження, що лікарські засоби рецептурної форми відпуску мають право відпускати лише фармацевти, а не помічники фармацевта за освітою. Цей Закон дозволяє відкриття аптечних закладів мережевими аптеками за принципом «двері у двері», без необхідної наявності кваліфікованого персоналу, знищуючи соціально спрямовані аптеки, аптеки з виготовлення ліків, малі та сільські аптеки.
Крім того, не вказано, що ліцензію треба видавати суб’єктам на надання фармацевтичної допомоги за принципом «одна аптека – одна ліцензія», а не «одна ліцензія на сто аптек». Монополізація фармринку величезними мережами міських аптек призвела до знищення аптек передусім у селах, які не можуть конкурувати з прибутковими гігантами.
Законом і далі утверджується погляд на фармацевта як на продавця ліків, а не надавача фармацевтичної послуги. Також не передбачено заборони на законодавчому рівні стимуляції продажів медикаментів в аптеках у різних формах, стимуляції лікарів за винагороду від фармкомпаній рекомендувати пацієнтам певні препарати. На перший погляд, це незначне упущення, а чим це закінчується для гаманця та здоров’я пацієнта?
Отже, висновок один: закон не забороняє застосування фінансової мотивації просування медикаментів як лікарю, так і власнику аптечної мережі. До речі, у низці європейських країн за цей кримінальний злочин лікаря та фармацевта карають позбавленням волі на термін до семи років.
Результат плачевний: аптека перетворилася на ювелірну крамницю, де всім торгують за моделлю продажу шкарпеток.
Ще один важливий нюанс оновленого закону – інтернет-аптеки. З першого погляду, все схоже на інтернет-світову політику. Але «випали» важливі учасники цього виду манни небесної для пацієнта та їхні головні ролі. Під час замовлення препаратів через інтернет-аптеки рецепт лікаря не обов’язковий, від моменту передачі медикаментів особам, що займаються доставкою, фармацевт за їхню якість, тотожність, систему зберігання не відповідає. Ліки розвозять «хлопчики» від GLOVO в перемішку з піцою та пиріжками. Хочу запитати читачів: чому ви такі байдужі до себе, невже доля котиків та песиків для вас важливіша за власне здоров’я?
– Де ж тоді оте світло в кінці корупційного тунелю?
– Воно поруч, але корумповані чиновники всіляко затримують прийняття ВРУ Закону України «Про самоврядування медичних професій», за зразком європейських країн.
З його прийняттям настане кінець царюванню головних лікарів – основного джерела корупції в лікувально-профілактичних закладах, власників аптечних мереж, які де-факто є власниками осіб із фармацевтичним дипломом, тіньових «рішал» допуску на ринок медичного обладнання. Система професійного самоврядування – це дезінфекційна камера для корупціонерів, для населення ж – гарантія очищення представників медичної професії.
З’ясуймо, що передбачає професійне самоврядування?
Перший крок – це об’єднання всіх представників медичних професій в органи професійного самоврядування, які називаються палатами. Самі ж палати формуватимуться за результатами установчих конференцій чи з’їздів.
Другий крок: палати визначатимуть перелік спеціальностей, за якими здійснюється післядипломна освіта представників медичних професій.
Третій крок: представники медичних професій зможуть провадити діяльність, якщо отримають свідоцтво про право на здійснення своєї професійної діяльності. Його видаватиме відповідна палата. До того ж вести медичну й фармацевтичну діяльність можливо буде лише за наявності індивідуальної (персональної) ліцензії на надання медичних та фармацевтичних послуг.
Четвертий крок: палати запровадять реєстри медичних професій із відомостями про до- та післядипломну освіту, наукові досягнення, місця провадження меддіяльності.
Лише представники медичних професій мають визначати через створені професійні громадські організації, хто має право займатись медичною та фармацевтичною справою в Україні.
Мені дуже важко описувати в таких тонах та доносити реальний стан аптечної справи України, але без глибокого розуміння походження проблеми, без її детального аналізу, без бачення еволюційних у часовому вимірі змін годі чекати на зміни в системі охорони здоров’я України.
Війна всіх нас змінила. Перемога України не за горами. Настане час, коли всіх корупціонерів від влади запитають: «Де була протягом багатьох років ваша політична воля для реформування занедбаних і корупційно структурованих державних установ?» І тоді, не отримавши відповіді, настане кримінальна відповідальність за роки бездіяльності та грабунку народу.
Читайте також: КУЛЬТУРА, ЯКА ВБИВАЄ ТІЛО І ДУШУ
