ПОРИ РОКУ 

ЛІРИКА

Частина І

 ВЕСНА І ЛІТО

Березень

 

Сонце-ясне сонечко…

 

Сонце-ясне-сонечко!

Сонечко з’явилося!

В небі усміхнулося

І росою вмилося.

 

В небі усміхнулося,

Хмари розступилися,

Щирим-щирим золотом

Сонечко умилося.

 

Сонце-ясне-сонечко!

А весна – як зіронька!

Вже пішла до вирію

Осоружна зимонька.

 

Вже пішла до вирію

Перестала мучити –

З сонцем-красним-сонечком

Час вже землю злучити.

 

А весна всміхається

Перемігши віхолу,

А життя вертається

Молодою втіхою.

2010 р.

 

Я хотів би…

 

Я хотів би підсніжником

кірочку снігу пробити

І блакитні пелюстки

в небесну блакить утопити,

І краплина б на чашечку

впала, неначе сапфір,

І мене б обмивав

лісовий кришталевий ефір…

 

І рука твоя ніжна

мене б із любов’ю зірвала,

І стеблина б у пальцях гарячих

від жару зів’яла…

Хоч для пальців гарячих

стеблина весняна живе,

Тільки чомусь в обіймах їх

хутко завжди вона в’яне,

Тільки вабити очі

красою вона перестане,

Як рука твоя свіжий

підсніжник зі снігу зірве.

 

І зів’яла стеблина

лежати б в снігу залишилась,

І, неначе перлина,

краплина б із неї скотилась,

І прозорим серпанком

мороз би її закував…

І на свіжий підсніжник

закохано ти б подивилась,

А підсніжник зів’ялий

любов би твою відчував…

1990 р.

 

Четвертий вимір

 

Любов, немов крізь сон,

немов весняний подих,

Хвилини – теплий віск,

а час, немов пощез

І караван хмарин

пливе по тихих водах,

І дзвін по всій землі,

неначе із Небес.

 

Чи то дзвенить рояль,

чи херувим-музика?

О ні, краплини лиш

купаються в струмку –

У дзеркало калюж

сльозинки ллє осика –

Вчорашня молода

у білому вінку.

 

Кохання і життя, як сон;

хвилини – роки,

А може й сотні літ,

спресованих у мить.

І вухами душі

чиїсь я чую кроки –

Душа моя жива –

душа моя не спить.

1989 р.

 

Заграй, Весно

 

Заграй, Веснó, в дуду пастушу!

Удар в литаври скреслих рік,

Наповни власним духом душу,

Аби печаль забув навік!

 

Луна хай добру вість розносить,

І опріч сон сердець жене.

Прокиньтесь, люди! Спати досить!

Бо сплячим хутко день мине.

 

Прокиньтесь, люди, – ніч позаду!

Тож страх нічний струсіть з плечей,

Прокиньтесь, люди, вчуйте правду! –

Зніміть пов’язки із очей!

 

Заграй, Весно, в дуду пастушу!

Удар в литаври скреслих рік,

І відживи для Неба душу,

Аби печаль забув навік!

1990 р.

 

Пісня

 

Квітка березнева,

Наче зірка з неба,

Квітка із блакиті –

Найясніша в світі.

 

Квітка-ясна панна,

Мов моя кохана,

Мов моя єдина –

Квітонька-перлина.

 

Квітка-ясна чічка

Ось, біля потічка

В воду заглядає –

Вроду замовляє.

 

Вроду замовляє,

Щоб буяла вічно,

Квітка-ясна чічка

Над стрімким потічком.

 

 

Квітень

 

Усе квітує, все цвіте…

 

Усе квітує, все цвіте,

Поглянь лише, як гарно!

Чи ж народився ти на те

Аби прожити марно?!

 

Хвилину кожну, кожну мить

Нехай душа твоя не спить!

Нехай душа радіє!

Нехай цвіте молитви квіт

За цей чудовий Божий світ –

За віру і надію!

2015 р.

 

Весняна арфа

 

1.

Рясно квітнуть в саду абрикоси –

Завітала, нарешті, весна!

І у росах заквітчує коси

Над водою верба запашна.

 

Дружне бджіл долинає гудіння –

Радість праці довкіллю дає,

І веселе – струмка жебоніння –

Веселить воно серце моє.

 

Вже для смутку немає підстави –

І від рани зникають рубці –

Не шукаю ні щастя, ні слави,

Бо усе – у Господній руці.

 

 

Весняна арфа

 

2.

Краса весняна – великодня –

Біліє вишня у фаті.

Воскрес Христос – тремтить безодня –

Воскреснуть в Господі Святі!

 

Воскрес Христос – кумири впали,

Воскрес Христос і рай зрадів,

Вмирає світ в зеніті слави,

Бо слави світу він хотів.

 

Воскрес Христос – звільнились люди –

До Нього йдуть благі й лихі,

Зникає час пітьми й облуди,

І час покути за гріхи.

2021 р.

 

Я так люблю весняний ліс

 

Я так люблю весняний ліс,

Ряди біліючих беріз

В зеленім мареві ялин

І часу непомітний плин.

 

Я теплий вітер так люблю,

Коли грудьми його ловлю,

Коли здається, що життя

Знайшло у юність вороття.

 

Я так люблю вечірній час,

Коли останній промінь згас,

Пташиним співом марить гай

І рожевіє небокрай.

 

І в цій казковій царині,

Шепоче інколи мені

Незнаний голос, повний чар,

Що це життя безцінний дар.

1988 р.

 

Кирпатий місяць – на горі щербатій

 

Кирпатий місяць – на горі щербатій,

За обрій сонце стомлено зайшло,

На дворі – зорі, сутінки – у хаті

І у весну поринуло село.

 

Навколо – гори, а воно – в долині,

Навколо – гомін, а воно – у сні.

Таким, яким воно постало нині, –

Навіки закарбується мені.

2017 р.

 

Забуяють гаї

 

Забуяють гаї

В молодому зеленому листі,

Будуть очі твої,

Ніби зорі весняні, іскристі,

 

І у ніжній траві

Я обличчя своє заховаю,

Як зустріну тебе

І навіки тебе покохаю.

 

І калиновий цвіт

Буде вітер розносити в луках,

І обновиться світ,

І народиться щастя у муках…

1989 р.

 

Відлітали у вирій птахи

 

Відлітали у вирій птахи,

Повертаються з Вирію Весни

І прощаються людям гріхи,

Коли крига напровесні кресне.

 

Повертаються юні літа

До посріблених вже сивиною

І зникає з душі суєта,

І видзвонює серце струною.

 

Повертаються добрі часи

І забуті уже сподівання…

І забуті уже голоси

Нам пригадують перше кохання.

 

Відлітали у вирій птахи,

Повертаються з Вирію Весни

І прощаються людям гріхи –

Тим, хто стане від Бога одесну.

13. 2019 р.

 

Травень

 

Сова кричить, співає соловей

 

Сова кричить, співає соловей –

Дощі весняні раптом відступили,

І заглядає в вікна Гіменей

Й душа вбирає травня дух щосили.

 

Юпітер з неба дивиться на все

Веселою щасливою зорею,

Хоч від надріччя холодом несе,

Але тепло парує над ріллею.

 

Не хочу спати при такій красі –

Як відірвати очі, як склепити?!

Весни тепер ми гості геть усі –

Її нектар нам пити ще і пити!

 

Сова сміється, плаче соловей –

Із зоряного неба зникли хмари,

І ланцюгами в’яже Гіменей

Закоханих в садах чарівні пари.

05.04.2020

 

Чайка радісно квилить над водами

 

Чайка радісно квилить над водами,

На оборі розквітнув бузок,

Із живцями дрібними смородини

У саду зупинився візок.

 

Повноводдя струмує під вербами –

Свіжим холодом падає з гір.

І далеко у спогадах – березень,

Бо розмаю лунає клавір.

 

Юний квітень приходив із лютнею,

Як летіла весна з-за Карпат

І зі струн здобував він прелюдію,

І піснями дзвенів водоспад.

 

І виблискував ген водограями,

І несміло ледь-ледь зеленів,

І шпаки поверталися зграями,

І ліси прокидалися з снів.

 

Повноводдя струмує під вербами –

Свіжим холодом падає з гір

І розтанули квітень та березень,

Бо розмаю лунає клавір.

16. 2020 р.

 

Весняний сонет

 

Люблю той час, коли верба цвіте –

Її цнотливий запах, мов в троянди,

Її суцвіть опущені гірлянди

Нагадують про вічне і святе;

 

Коли земля туга і молода

Вмивається весняними дощами

І в береги вертається вода,

Щоб струмувати в тиші між кущами;

 

Коли під вечір весь щебече ліс

І не вгаває в луках крик зозулі,

Коли не пригадати нам без сліз

Хвилини щастя у літа минулі.

 

Весна не повертається в житті,

Щасливі ми, допоки молоді.

2001 р.

 

Травневий день

 

Травневий день вмивається росою,

Хоч хмари набубнявіли дощем,

І неземною чистою красою

Вливається у серце ніжний щем.

 

Зринає в пам’яті щасливий спомин –

Про те, чого в житті – не повернуть,

Про тих, хто вже доплив і лишив човен,

І скоро їх стежини заростуть…

 

Травневий день – до півдня ще далеко,

А сонце ніжне й щедре на тепло,

І на душі стає до болю легко –

З душі не стерти все, що в ній було.

 

Травневий вечір ось вже за рікою,

Травневий день минає, наче мить –

Приходить хвиля миру і спокою,

Та серце все ще солодко щемить.

2001 р.

Червень

 

Гімн Сонечку

 

Сади, долини, гори, ріки

І квітки кожної краса,

Прославте Сонечко навіки,

Допоки висохне роса!

 

Допоки ще воно на сході

В рожеве хмари зодягне,

Прослав навік усе в природі

Чудове Сонечко ясне!

 

Його усмішка – блиск проміння!

Без нього – всюди ніч глуха

Ховає світ в своє склепіння –

Притулок смерті і гріха.

 

Воно дає тепло в зеніті,

Й дари породжує земля…

Воно одне таке на світі,

Що ощасливлює здаля!

 

Сади, долини, гори, ріки

І квітки кожної краса,

Прославте Сонечко навіки,

Допоки висохне роса!

 

Допоки ще воно на сході

Й любов у ньому розцвіла,

Прослав усе його в природі,

Яка від Сонця все взяла!

2001 р.

 

Хороші віщі сни

 

Хороші віщі сни наснилися мені:

Немов в саду збирав я квіти запашні –

 

Немов троянди рвав і плів із них вінки

І в воду опускав на березі ріки.

 

І ті вінки, немов в купальську ніч, плили,

Над ними в небесах кружляли три орли…

 

Я бачив, як зірки зростали в небесах,

Я бачив, як вінки збирав на плесі птах

 

І ніс у височінь – за обрій, за моря…

І неба далечінь забарвила зоря.

2002 р.

Липень

 

Липами пахне духмяними

 

Липами пахне духмяними

Літо в північній імлі –

Поле шипшиною зранене,

Пара іде від землі.

 

Хмари прозорі в підмісяччі,

Зорі на плесі тремтять,

Зором із неба помічені

Серед лілей і лататть…

 

Ранок рожевий на обрії

Смугою стелиться ген,

Мов діадема Зенобії,

В перлах виблискує клен.

 

Липами пахне медовими

Літо опівніч в імлі –

Зорями світить чудовими

Небо коханій землі.

09.06.2022 р.

 

Галявина, жорно млинове

 

Галявина, жорно млинове

І сам обезкрилений млин –

Сюди повертаюся знову –

В царину модрин і ялин,

 

Приходжу сюди, як додому –

В далеку закохану юнь –

В країну, для серця відому,

Солодкоголосих відлунь.

 

Тут паростки сосен пухнасті –

Неначе у церкві свічки,

Тут духом колишнього щастя

Заглядують в душу віки.

 

Тут зовсім не видно довкілля –

Тут інші незвичні світи,

Де трави справляють весілля

І ельфи будують мости…

 

Галявина, жорно млинове

І паростки – наче свічки,

І небо – немов малинове,

І ллються із серця річки.

19. 2020 р.

Серпень

 

Хлопчик на березі моря

 

Хлопчик на березі моря

Пише кілочком вірші:

Дивна гармонія звуків,

Дивнії перли душі.

 

Хмари розходяться в небі,

Чайки кигичуть над ним,

Сонце ті вірші читає

Ніжним промінням ясним.

 

Милий маленький поете,

Пам’ять коротка в піску,

Любить він більше за вірші

Хвилю зелену морську.

 

Хвиля ж рядки твої змила

Вже і не раз і не два…

Й знову на землю лягають

 Післані Небом слова.

1993 р.

 

Почалася осінь в серпні

 

Почалася осінь в серпні –

Задощило навкруги.

Де ви, спеки дні нестерпні –

Жнив закляті вороги?

 

Десь туман, повсюди – мряка,

Тмянні айстри вогняні,

Далечінь – зовсім ніяка,

Хмари – коні вороні.

 

Хмари – коні, вітри – буйні,

Блякнуть ниви золоті,

Вітрів арфи – семиструнні,

Вітрів сили – молоді.

29.08. 2021 р.

 

В  АНТОЛОГІЇ ВИКОРИСТАНІ ВІРШІ ЗБІРОК ВІКТОРА КИРІЯ «ВІРА І ЛІРА», «АРФА ОРФЕЄВА»