Як часто ми сьогодні говоримо про російські ракети? Аж занадто часто. А вони не такі вже й російські, бо батько ракетобудування Росії – це Сергій Павлович Корольов. Українець. І все життя Корольова було уособленням Українського Характеру.
Це коли ти з’являєшся на світ у Житомирі, всю молодість їздиш країною, від Одеси до Києва, травневими вечорами гуляєш парками та розглядаєш зоряне небо, спершу несміливо, а потім відкрито обираючи свою Мрію. І заради цієї мрії, заради того, щоб побудувати блискучу машину і полетіти до далеких зірок, починаєш вчитися. І знання отримуєш звідусіль. І від полонених німців, і від московських професорів, хоч із самим чортом у ступі готовий подружитися, аби навчитися, аби розібратися, як це все працює і досягти своєї мети.
А потім тебе хапає російська влада, в’яже, називає ворогом народу, б’є тебе по обличчю на допиті графіном, роздроблюючи обидві щелепи, зуби вибивають, у розстрільні списки вносять і відправляють на край світу разом із уголовниками дробити каміння. І нічого в тебе не залишається, крім похмурої рішучості, крім фанатичного переконання, що твоя Мрія — вічна, у вороги — тимчасові. І коли ці ідіоти, схаменувшись, розуміють, що самі нічерта створити у своєму житті не можуть, шукають тебе, дістають зі звичайної в’язниці, щоб закрити в іншу, у в’язницю «для вчених», ти не вішаєшся в умивальнику, а стискаєш зуби і приймаєшся за роботу.
І ти робиш дивовижні речі, смертоносні ракети проектуєш, перший супутник конструюєш і втілюєш ідею всього Прогресивного Людства — у Космос корабель із людиною відправляєш. І весь світ тремтить, і весь світ аплодує, але навіть цю твою славу росіяни крадуть, ім’я твоє забороняють і ніхто, крім дружини та доньки, ніхто у світі не знає, що небо підкорив простий українець з Житомира, який дуже вірив у те , що його Мрія набагато більш справжня, ніж найреальніші тортури, арешти, побиття та знущання російської сволоти. І в результаті Твоя мрія залишається у вічності, а вся підлість ворогів розчиняється без сліду.
З усіх боків вони закрили Корольова стінами, запроторивши його у в’язницю під назвою «русскій мір». Один напрямок був вільний — небо. І Корольов скористався цією дорогою.
